Латинка в республіках «середньої Азії»

текст: Наталя Талалай

Чому Узбекистан перейшов на латинку лише «однією ногою», Туркменістан заборонив кирилицю, а Таджикистану все це взагалі мало цікаво

Для колишніх радянських республік «середньої Азії», як їх називали, хоча такого географічного терміну взагалі-то не існує, питання переходу на латинку стало здебільшого політичним і геополітичним, аніж мовним. Проблема полягає в тому, що відмова від кирилиці означає погіршення стосунків з Росією. А дозволити це собі можуть далеко не всі. Ми вже докладно писали про початок переходу на латинку Казахстану, який декілька років тому оголосив курс на латинізацію, а сьогодні розглянемо ситуацію у «середньоазійських» колишніх республіках, адже всі вони в 1930-40-х роках послуговувалися латинкою. На сьогодні офіційно на латинку перейшли Узбекистан та Туркменістан. Киргизстан та Таджикистан утримуються з різних причин.

Двописемність Узбекистану

Вперше в Узбекистані послуговувалися латинкою з 1930 по 1940 роки. На той момент письменність в республіці була на рівні 15%. Далі, звісно, була кирилиця, на якій навчили читати і писати більшість населення. Повертатися до латинки вирішили в 1993 році, після того, як подібні наміри вже задекларували Азербайджан і Туркменістан. Певною мірою перехід на латинку, як і в Азербайджані, був обумовлений ідеєю націоналізму та пантюркізму (ідея об’єднання всіх тюркських народів). Провідником ідеї пантюркізму була Туреччина, яка обіцяла Узбекистану перебудову економіки за власним зразком та підтримку в питаннях співробітництва з НАТО та ЕС.

Але, на відміну від Азербайджану, який вкладав в латинізацію значні кошти і швидко просувався вперед, в Узбекистані закон про перехід на латинку вступив в дію лише за три роки – в 1996 році, оскільки латинський узбецький алфавіт неодноразово переглядали. До того часу надрукували в достатній кількості лише шкільні підручники і поміняли вивіски. На цьому гроші, виділені на латинізацію, закінчилися.

Крім того, погіршились стосунки з Туреччиною, оскільки вона надала політичний притулок узбецьким опозиційним політикам. Згорнули безліч спільних програм, зокрема і щодо допомоги з переходу на латинку; в Ташкенті була закрита низка турецьких торгівельних центрів, на телебаченні стали масово знімати з показу турецькі серіали, аргументую це тим, що вони «розбещують узбецького глядача» і «чужі» для узбецької культури.

А далі виникла така ситуація: в школі діти навчаються латинкою, а потім приходять до вишів і там змушені переходити на кирилицю, бо нових підручників латинкою для вищих навчальних закладів не надрукували. В цілому населення поставилось до латинки негативно, оскільки на неї не видали ані наукову літературу, ані художню. Найбільша бібліотека і книгозбірня країни – Бібліотека ім. Алішера Навої в Ташкенті – налічує більше 600 тис. книг та рукописів узбецькою мовою, написаних кирилицею. Скільки з них передрукували латинкою – невідомо. Зараз, за неофіційною інформацією, латинкою друкується 10-15% від загальної кількості літератури узбецькою мовою.

В результаті склалася така ситуація: в Узбекистані крім того, що існує ситуація двомовності (російська, узбецька), так для узбецької мови застосовують і два алфавіти. Якщо цікаво, можна зайти на урядовий портал Узбекистану, і ви побачите, що сторінка існує в п’яти версіях – узбецька (латинка), узбецька (кирилиця), каракалпацька (кирилиця), російська і англійська. Подвійні норми зберігаються і на телебаченні – до одного фільму титрування може бути кирилицею, до іншого – латинкою. Паперові газети здебільшого друкуються кирилицею, а ось сайти, орієнтовані на більш молоду аудиторію, використовують вже обидва варіанти. В діловодстві зберігається кирилиця.

Отже, не доведена до кінця справа з переходу на латинку через нестачу коштів тепер вимагає теж немало грошей, щоб підтримувати в країні два варіанта писемності. Хоча повний перехід на латинку, згідно з законодавством, мав відбутися у 2000 році, потім його пересували на 2005-й, далі – на 2010-й, далі…

Але якщо Узбекистан докладе певних зусиль для перевиданя книг латинкою і не відмовиться від навчання на основі латинського алфавіту, то за декілька десятків років ситуація все одно має вирівнятись і країна остаточно перейде на латинський алфавіт.

Туркменістан – заборона кирилиці

Туркменська також належить до родини тюркських мов. Як і в інших республіках колишнього союзу, писемність разом з ісламом була спочатку запозичена у арабів, з 1929 по 1939 рік користувалися латинкою, а потім перейшли на кирилицю. До речі, великі туркменські діаспори, які є в Афганістані, Ірані та Іраку, і досі використовують арабицю для туркменської мови.

Після розпаду Радянського Союзу, Туркменістан одразу став розглядати питання повернення до латинки. Знову ж таки, тут як і в інших колишніх радянських республіках, локомотивом була ідея пантюркізму і зближення з Туреччиною. Туркменбаші Сапармурат Ніязов, який керував країною з 1985 по 2006 рік, був великим прихильником латинки, і вважав, що повернення до неї буде сприяти культурному відродженню Туркменістану. Перехідний період на латинку тривав близько восьми років, і з 2000 року використання кирилиці в туркменській мові на державному рівні було заборонено.

Наскільки прижилася латинка в туркменському суспільстві сказати важко, бо ця країна фактично закрита, і навряд чи хто мав сміливість виступити проти волі Туркменбаші. Принаймні, другий президент країни – Гурбангули Бердимухамедов – також є прихильником латинки, якою вже написав і видав більше 60-ти власних книг. В країні також певною мірою зберігається двомовність – російська і туркменська, і більшість новинних сайтів мають дві мовні версії.

Роздоріжжя Киргизстану

В Киргизстані, як і в інших республіках «середньої Азії» спочатку використовували арабську писемність. З 1927 по 1941 рік послуговувалися латинським алфавітом, після чого перейшли на кирилицю. Киргизька діаспора, яка проживає на території Китаю, уникла всіх цих пертурбацій і досі користується арабською писемністю, хоча питання переходу на латинку там теж порушували вже неодноразово.

Що стосується самого Киргизстану, то питання переходу на латинку там піднімається регулярно ще з моменту отримання незалежності, але конкретних кроків для цього зроблено не було і далі розмов справа не зрушила, оскільки жоден з трьох президентів Киргизстану цю ідею не підтримав, посилаючись на те, що вона вимагає великих коштів. Противники латинки одразу вказують на двописемний досвід Узбекистану і кажуть, що краще і не починати. Таким чином, Киргизстан на сьогодні залишається єдиною тюркськомовною країною, де зберігається кирилиця.

Таджикистан: повернення до коренів

І наостанок декілька слів про Таджикистан, щоб не виникало питань «а як там у таджиків». Таджикистан – єдина країні «середньої Азії», мова якої не належить до тюркської групи. Таджицьку мову довгий час взагалі вважали діалектом фарсі (персидської мови). Самостійною її визнали вже за часів СРСР. Історія писемності така сама як і в інших «середньоазійських» республіках: арабський алфавіт, латинка з 1926 по 1940 рік, кирилиця.

Після розвалу Радянського Союзу в Таджикистані теж одразу заговорили про те, що варто позбутися кириличного алфавіту. Але, на відміну від тюркських країн, тут взяли зовсім інший вектор. Націоналісти прагнули возз’єднання з родичами – перською групою мов (фарсі, дарі) і пропонували повернутись до арабо-перської писемності. Як експеримент – в деяких школах дітей вчили арабо-перської писемності, але загалом систему освіти на неї не переводили. Зрештою таджицькі науковці дійшли висновку, що повернення до арабо-перської писемності принесе мові більше шкоди, ніж користі і потребує колосальних коштів, щоб перевчити все населення. А ще замість довгоочікуваного «повернення до коріння» можна отримати протилежний ефект – мова «розмиється» і таджики втратять свою ідентичність.

Оскільки власних коштів не було, Іран особливо не підтримав таджицьку ініціативу повернення до перського алфавіту, а Росія (один зі стратегічних партнерів) могла образитись за відмову від кирилиці, то все залишили як і було, і таджицька мова і досі послуговується кирилицею, хоча сам алфавіт за роки незалежності дещо змінили і підправили.