Геть від абетки імперії

Минуло пів року війни. Здається, ця війна надовго. І казати «не на часі» більше немає можливості. Ми маємо пристосуватись, попри цю трагедію, до життя за часів війни. Чергових Визвольних Змагань, нової боротьби за Незалежність.

В ці часи нам, прихильникам української латинки, стало остаточно зрозуміло, що ми маємо відкинути кирилицю, і на це є головний аргумент. Ми не можемо дозволити собі передати наступним поколінням прокляття кирилиці. Наші нащадки не потребують не тільки російської мови – вони так само не потребують і кириличного письма, цієї абетки імперії, яка черговий раз проявила себе як така.
Саме зараз, коли йдеться про майбутні роки війни (нехай вона скінчиться завтра, але повоєнне життя все одно триватиме роками), ми маємо чітко усвідомити, спочатку для себе, а потім передати це усвідомлення іншим, що з цієї війни Україна вийде не лише без російської мови в публічному просторі, не тільки без російської культури на бекграунді, але й без кирилиці, яка, звісно, ще певний час буде існувати у соціумі, але так само як зараз функціонує російська мова – як вада.
Звісно, зараз в нас є головне завдання – перемогти в цій війні. Без перемоги не буде ані України, ані мови. Бо програти цю війну ми можемо лише тоді, коли загине останній українець. Якби так сталося, ми могли б і не починати цю розмову. Але ми знаємо, що переможемо. І саме цьому ми маємо зараз говорити про перехід української мови на латинку.
Бо цього потребує від нас Наша Історія.
Наша перемога не знищить російську імперію. Навіть якщо, в ідеальному варіанті, Росія розвалиться на дрібні держави, що воюватимуть між собою або будуть поступово деградувати у бідності, їхній імперський вплив через мову та абетку буде вагомий та жорсткий. Росія у будь-якому своєму варіанті не відчепиться від України, плекаючи реванш.
Той імперський реванш може статися лише тоді, коли їхня ментальність, їхня культура, їхня філософія будуть впливати на наше суспільство. Бо не тільки пропаганда, але загальне культурне поле впливає на українців, коли вони, хоча б через Гугл, отримують доступ до кириличного російського контенту. На це немає ради. Це треба зупинити.
Єдиний надійний спосіб: перевести українську мову на латинку. Кирилиця – це імперська історія. Так, нею писав Кобзар та всі інші наші, але все це була імперська або постімперська література. Або життя. Кирилиця несе на собі цей незбивний тягар імперії, ба навіть боротьби з нею, але коріння кирилиці лежить в імперії, і буде лежати там вічно.
Єдиний шанс Україні вижити – збудувати модерну націю. Ми не можемо будувати життя, якщо не позбудемось імперської залежності. Зараз ми знову воюємо проти імперії. Коли ми переможемо – ми маємо позбавити ся від найменшої згадки про цю імперію. Ми не будемо більше думати про неї!
Важливим кроком – можливо, найважливішим! – є відмова від кирилиці на користь латинки для нашої мови.
Російської імперії не буде в думках наших нащадків. Ми зробимо для цього все можливе. Переможемо у війні, а потім – зітремо пам’ять про Росію.
І ось тоді ми нарешті скажемо: з Днем Незалежності, рідна Батьківщино!

Borys Šavlov