Білорусь. Забута латинка і спроби зберегти мову

текст Наталія Талалай

Для багатьох буде дивиною, але за часи існування білоруської мови для її запису послуговувалися не двома, а навіть трьома алфавітами: кирилицею, латиницею і… арабицею

Перші книги кирилицею

Писемність на землі сучасної Білорусі прийшла в першій половині 14-го століття. Перші тести старобілоруською мовою, як її зараз називають, були зафіксовані кирилицею. А в 1517 році кириличним шрифтом філософ Франциск Скорина видав першу книга білоруською мовою – «Псалтир». Загалом Скорина видав білоруською 23 книги.

В 14-15 столітті на землі сучасної Білорусі, які тоді входили до складу Великого Князівства Литовського, переїхали татари. За деякий час їх стали називати «білорусько-литовськими татарами». Вони досить швидко перейшли на білоруську мову, однак не приймали кирилицю як засіб письма, і писали свої книги старобілоруською мовою, послуговуючись арабицею. Так з’явилися великі і важкі фоліанти, які називались кітаби (кітаб – арабською «книга»). Це були тлумачення Священного Корану. А ще писали книжечки маленького розміру – хамаїли (хамаїл – арабською «те, що носять при собі»), куди входили основні ісламські молитви. Наразі частина цих книг зберігається в музеях Мінська та Вільнюса.

Використання латинки в білоруській мові розпочалося наприкінці 16 століття після того, як Велике Князівство Литовське увійшло до складу Речі Посполитої. В 2020 році в Музеї книги Національної бібліотеки Білорусі проходила навіть спеціальна виставка «Biełaruskaja łacinka», присвячена латинській графіці в білоруській мові. Спочатку латинку в білоруській мові використовували лише в документах, а згодом вона починає поширюватись на всі сфери життя.

Розквіт латинки

В 18 столітті латинський алфавіт виходить на передній план. Латинку вже починають використовувати в літературних творах. В 19 столітті білоруські письменники здебільшого пишуть білоруською латинкою – польсько-білорусько-литовський поет Ян Чачот (до речі, однокласних Адама Міцкевича), поет і драматург Вінцент Дунін-Марцинкевич, поет  Францішек Богушевич. Як писав Дунін-Марцинкевич, на початок 19 століття неписьменними на території Білорусі були близько 89,9% населення. Що стосується письменних, то з них лише 1% (тобто один зі ста!) використовували кирилицю.

Черговий переломний момент настав після другого поділу Речі Посполитої, коли Російській імперії відійшла частина її земель, зокрема і територія сучасної Білорусі. Певний час на колишніх землях Речі Посполитої ще послуговувались латиницею, але в 1840 році імператор Микола I видав наказ про заборону використання в документах термінів «білоруські» та «литовські» губернії і було введено термін «Північно-Західний край». Власне з цього моменту розпочалася експансія російської мови та кирилиці на цих землях. Однак, як ми раніше зауважили, майже все грамотне населення краю послуговувалося латинкою. І в 1862 році борці за незалежність Білорусі починають випуск першої газети білоруською мовою – «Mużyckaja prauda» («Мужицька правда»). Тексти публікувались білоруською мовою латинкою на основі польського алфавіту. Її першим редактором був Кастусь Калиновський – найвідоміший в світі білорус. Публіцист, поет, національний герой, який боровся за незалежність і активно виступав проти русифікації краю. Газета припинила своє існування вже за рік, коли Калиновського і його товаришів заарештували. А в 1864 році царський суд виніс вирок стратити 26-літнього Калиновського.

В 1859 році вийшла заборона публікувати книги білоруською мовою латинкою, оскільки влада Російської імперії вбачала в латинці ворога, який ніс з собою прихильність до католицизму та опозиційних поглядів. Однак прогресивні білоруси не поспішали відмовлятись від латинки і в 1906 році у Вільнюсі вийшов перший номер газети «Наша Ніва» білоруською мовою і латинкою. Газета не була опозиційною, і здебільшого мала культурно-літературне наповнення.

Наразі вважається, що «Наша Ніва» на початку 20-го століття створила білоруську літературну мову‚ білоруську класичну літературу і навіть державну ідею Білорусі. Зокрема, там друкували свої твори нинішні класики білоруської літератури Якуб Колас, Максим Богданович та Янка Купала. Газета проіснувала до 1915 року. Її випуск відновили в 1991 році вже як суспільно-політичне видання білоруською мовою, але кирилицею.

Варто зазначити, що більш ніж за чотири століття використання латинки для білоруської мови декілька разів змінювався і алфавіт. Спочатку просто використовували польський алфавіт, а згодом вже почали його переробляти під потреби власної мови. Сучасний варіант білоруської латинки, який використовували з початку 1940-х років, являє собою традиційний латинський алфавіт, до якого додали літери з діакритичними знаками – č, š, ž, ć, ś, ź, ń, ŭ, ł. Саме цей варіант з 2012 року використовується для написів латинкою білоруських назв або прізвищ.

Захист білоруської мови

Незважаючи на всі царські заборони, латинка в Білорусі протрималась до початку 20-го століття. Кирилиця стала єдиним офіційним алфавітом для білоруської мови лише в 1930-ті роки.

Сьогодні ж, як пише білоруський сайт TUT.BY, після набуття незалежності «в Білорусі знову виникає інтерес до латинського алфавіту, і він з’являється в друкованих виданнях і в інтернеті…. Сьогодні латинка – живий, хоча і неофіційний білоруських алфавіт. Деякі білоруси обирають його для повсякденного письма. Навіть перекладач Google знає білоруську латинку».

Натомість, якщо поспілкуватись з білорусами, ситуація не настільки вже й втішна. Як розповів нам білоруський поет Андрій Хаданович, сьогодні латинка вживається хіба що в поетичному середовищі. Зокрема, латинкою користується білоруський рок-музикант Лявон Вольски – лідер групи N.R.M. (Незалежная Рэспубліка Мроя). Білоруський історик і поет Володимир Орлов (Уладзіме́р Арло́ў) нещодавно видав збірку віршів двома алфавітами «Сьвецяцца вокны ды нікога за імі/ Śvieciacca vokny dy nikoha za jimi» (Світяться вікна та нікого за ними).

В повсякденному житті латинки фактично немає. Натомість багато з білоруських співрозмовників кажуть, що питання повернення до латинки не є нагальним, оскільки найголовніше – врятувати саму білоруську мову. Проблема полягає в тому, що в 1995 році російська мова разом з білоруською отримала статус державної.

Підводячи підсумки 15-ліття панування в Білорусі російської мови голова республіканської громадської організації «Таварыства беларускай мовы» Олег Трусов зазначив: «До 1995 року із 219 шкіл Мінська білоруськомовними були 181… але в 1995 ситуація різко помінялась. В усіх перших класах білоруських шкіл та білоруськомовних класах російських шкіл було введено обов’язкове вивчення російської мови. Так, за нашою інформацією, в 1995 році по всій країні на російську мову навчання були переведені 108 шкіл, в 2002 – ліквідовані 152 білоруські школи, в 2003 – закриті ще 118, а в 2004 – наступні 75 шкіл».

Фактично, як зазначали наші співрозмовники, білоруська мова в Білорусі практично не вивчається, на телебаченні панує російська, а білоруська має таку собі роль «сільського родича» – нею випускають хіба що блок про погоду. Але з огляду на останні політичні події в Білорусі, є надія, що білоруси повернуть собі і мову, і латинку.