Абетка немов рукавички

текст: MaRo

Що ви взагалі знаєте про татар? Чи знаєте ви, як приготувати чак-чак? А ечпочмак? Не знаєте? Але можете нагуглити за мить. Я ж розповім довгу, складну та захопливу історію про надзвичайні пригоди татарського алфавіту.

Історія писемності тюркських народів, до яких відносяться і татари, налічує більше двох тисяч років. Перші написи на стародавній тюркскій знайшли на каміннях у Сибіру та Центральній Азії в кінці XVII ст. Написи були дуже схожі на ті, які вчені вже бачили у скандинавів, тому назвали їх рунами, але не простими, а орхоно-енисейськими.

Цей прадавній тюркський рунічний алфавіт складався з 35 знаків. Писали тоді тюрки справа наліво, і кожен знак — окремо. Цікаво, що кількість звуків не співпадала з кількістю знаків, наприклад звук “ш” позначався шістю символами.

У Східну Європу тюркські руни проникли разом з хвилями агресивних кочівників, які використовували цю писемність аж до XII сторіччя.

З X сторіччя у Східну Європу добирається іслам, а разом з ним – і  арабська в’язь. Але тюрки використовували її досить обмежено: для офіційного діловодства та у літературі. Однак у другій половині XVI століття, під впливом Московії, арабська в’язь залишилися тільки у релігійних текстах й у побуті.

Але арабська абетка мала багато незручностей: складність написання, проблемне читання (відсутність голосних на письмі). І все тому, що в’язь органічно не відповідала тюркській фонетиці. Всі ці явні незручності стали особливо помітні в умовах промислової та інформаційної модернізації на рубежі XIX-ХХ  ст. Ну просто не існувало друкарських машинок з арабською графікою. Тож треба було вигадувати нову, власну абетку.

Татарські лінгвісти-реформатори почали розробляти яналіф, “новий алфавіт”, на базі латинського. Яналіф був розповсюджений в  усіх тюркських республіки у складі СРСР: Азербайджанці, Казахстані, Туркменістані тощо. Але радянське керівництво не мало нічого проти, тому що арабська абетка здавалася символом ісламу – опіуму для народу, а латиниця не мала цього “тягаря”.  Цікаво, що на латиницю були переведені також чуваші і якути, у яких до цього існував кириличний алфавіт, створений православними місіонерами.

Але мирне існування латиниці у радянському тюркському просторі було недовгим.  Латинка  почала заважати радянській політиці прискореного “зближення і злиття” народів СРСР. Керівництво країни вирішило перевести мову усіх народів СРСР на кирилицю. 

В умовах сталінського терору, коли знищувались не тільки політичні, а й наукові еліти, ніяких дискусій з цього приводу вже не розгорталося. На початку 1939 року протягом трьох місяців було здійснено повний перехід на кирилицю на теренах Радянського Союзу. Ряд західних вчених (Давлетшін, Коларз і ін.) не без підстав називають цю зміну алфавіту “алфабетичною русифікацією”.

Як татари пережили цей перехід? Не дуже добре  При створенні кириличного татарського алфавіту не були враховані  особливості фонетики татарської мови, що створило труднощі для їх передачі у письмовому вигляді. Ситуацію ускладнювали правила орфографії, котрі породили безліч різночитань (від написання імен до окремих слів), що зруйнувало єдність літературної мови. 

Але коли радянська влада почала слабшати, у 1980-х серед татарської інтелігенції почалася кампанія за повернення до латинського алфавіту. З 1990 року було запропоновано кілька варіантів латинського письма, але незабаром дискусія зосередилася на двох варіантах: повернення до яналіф (з деякими доповненнями) і перехід на уніфікований тюркський алфавіт (з додаванням кількох графем).  

Розроблена сучасна татарська латинська графіка складається з 34 знаків. Дана система орієнтується на уніфікований тюркський латинський, а також враховує позитивні сторони яналіф і прагне найбільш повно і точно показати фонетику татарської мови.

15 вересня 1999 року Сесія Державних Зборів Республіки Татарстан прийняла закон “Про відновлення татарського алфавіту на основі латинського”, який після підписання його президентом повинен був реалізовуватися. Програма розгорнулася 1 вересня 2001 року та була розрахована на десять років. Але… Програма була призупинена постановою Конституційного Суду РФ. Він  визнав спробу Татарстану відмовитися від кириличного письма незаконною. 

Проте дискусії на тему повернення до латинської писемності в татарської інтелігенції не вщухли. У 2012 році Державна Рада Республіки Татарстан прийняла закон, згідно якого використання латинського алфавіту стало допустимим при зверненні громадян до державних органів. 

Ось такі справи у татар, що живуть у Росії. Вони примудрилися протягом двох тисяч років “поюзати” цілих чотири абетки. І хто зна, що буде далі.

Важливий додаток

А щодо кримських татар?

У 2016 році кримськотатарськими активістами  було пославлено питання про перехід на латинський алфавіт. На жаль, цей проект так і залишився в статусі розробки, попри готовність Української влади піти назустріч.

На цей час багато татар є прихильниками повернення до латинської писемності, аргументуючи це більш природною відповідністю латиниці до фонетичних особливостей мови та зручністю використання.