Латинка як наш шанс вижити

Події в Казахстані раптово призвели до поновлення теми української латинки в публічному просторі.

Справа тут ось у чому: у 2017 році тодішній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв видав указ про переведення казахської мови з кириличного письма на латинське. Планувалось, що вся офіційна документація, книжки, преса, фільми та інший казахськомовний контент стане повністю латинізованим. Дивним чином це чомусь не сподобалося північним сусідам Казахстана, керманичам Московського Кремля (про деталі ви можете почитати у статті Данила Гарасимова на нашому сайті).

А тепер, як відомо, розпочалася пряма окупація Казахстану російськими військами. И відома багатьом Маргарита Симоньян, головний редактор каналу РашаТудей, рупору кремлівських покидьків, написала шість вимог до уряду Казахстану. Типу: ми вам допомагаємо, а ви зробіть те й се.

Так ось. Першою вимогою, звісно, вона зазначила визнання анексії Криму. Але що йде другим пунктом?  А другим пунктом є «повернути кирилицю». Другим, шановні добродії! Перед вимогою про «російську мову як другу державну», перед «руськими школами», перед вигнанням «антиросійських НКО»  та «братсьою внутрішньою політикою».

Хоча, здавалося б, яка різниця, якою абеткою користуються казахи у власній мові, особливо коли йдеться про введення російської як другої державної. Але ж ні! Тобто, так! Кримнаш і кирилицю поверніть!

Що це означає?

То є доказ, що кирилиця є важливим механізмом впливу з боку наймогутнішої кириличної державу на «руській мір», який вони розуміють як кириличний світ. Тому що якщо людина знає кириличні літери, то, ймовірно, вона і російську мову зможе вивчити легше, а отже і впливати на таку людину значно простіше.  Симоньян, головний редактор каналу РашаТудей, знає, про що йдеться. Як зараз важко жити РашаТудей, яку повиганяли з  ефірів цивілізованих країн. Як треба знаходити нові й нові способи сіяти фейки та наклепи. І треба не допускати ситуації, коли цілий народ відходить від кирилиці, а, отже, від російської мови, а, отже, й від кремлівської пропаганди.

Ми всі любимо українську мову і розуміємо, що до цього часу майже все, написане українською, написане кирилицею. Але так само ми розуміємо, що Російська імперія постала завдяки українцям, які перейшли на її бік у вічній боротьбі України за власну незалежність. Це не було добре, але так було. 

І кирилиця для української мови це не є добре. Але так є.

Та ми мусимо, заради остаточної перемоги у боротьбі за власну незалежність, за можливість самим вирішувати свою долю, спочатку ввести латинську абетку як другу, поруч з кирилицею, а потім відмовитися від кирилиці. Так, це треба зробити.

Ми платимо дуже велику ціну за те, що все наше населення може вільно читати російськомовні пропагандиські брехню, наклепи та фейки. Саме час сказати, що саме виживання української самостійної держави у перспективі століть напряму залежить від того, чи залишиться українська мова з кириличною абеткою: якщо залишиться, то ймовірність цього менша, а ціна, яку заплатить за це наша країна, – вища.

Це має велике значення для наших головних ворогів. А отже, це має значення для нас.

Ми залишимо собі нашу прекрасну літеру Ї, якої, на щастя, немає в російській мові, але є, наприклад, в англійській… і так само все інше стане латинкою.

І це не тому, що латинка краща, зручніша, красивіша абетка. Вона така, але тут справа в іншому.

Нас вбивають кирилицею.

Латинка – наш шанс вижити.

текст: Артем Козак