Наша внутрішня Швейцарія

Настав час мені, як одному з трьох, що заснували громадське об’єднання Ukraїns`ka latynka, сказати два-три слова про мої особисті на те причини. Сідайте зручніше.

Бо почну я з казусу Швейцарії.

Я вважаю, що Швейцарію було засновано в такий спосіб. Колись давно, багато століть тому, жили собі ті, кого зараз називаюсь німцями… й французами… й італійцями. І обирали вони собі в парламент (чи в що там в них тоді було) якусь гидоту. І у тогочасних ліфтах було цейво… некомфортно. І на ринках обманювали. І не можна було залишити свого велосипеду… ну, роверу, типу коня, без нагляду – тягнули все, що погано стояло. І на культуру грошей не виділяли, а все крали… І дебіли, взагалі, якісь, ну правда… Погано було жити нормальним німцям серед німців, нормальним французам серед французів та італійцям нормальним серед італійців…

Я ж про українську латинку.

А тут, розумієте, поруч – Альпи. А в Альпах жити – це те ще задоволення, якщо за вікном… та за яким, в сраку, вікном?.. за цим… бичачим міхуром – XII сторіччя. Але так вже дістали тих благородних людей ці боши, жабоїди та макаронники, що вирішили вони таки піти жити в гори. Нехай важко, але – самі. Без тих, які не мають розуму, гідності та чесності. Дійсно важко, дуже, дуже важко, холодно й сиро, і дороги якщо не вверх, то вниз, і ланів широкополих, там де Рейн та кручі, і не видно, і не чути, як він ото реве ревучий…

А потім вони зустрілися: з півночі німецькі, з півдня італійські, з заходу французькі нормальні люди. Виявилося, що там, в Альпах, ще з часів Римської імперії жили такі самі нормальні, яких ото дістали непритомні римляни… Правильне питання про схід, хто там був зі сходу. А там були так звані австрійці, тобто якісь чуваки під Габсбургами. Як годиться, зі сходу йде завжди якась поє… фігня якась, ну то об’єднані любов’ю до розуму і честі німецько-французсько-італійсько-романські люди регулярно пиз… перемагали тих ідіотів…

Я ж про українську латинку.

Коротше сказати, виявилось, що в цих різних за походженням людей, що пішли від божевільних одноплеменців, більше спільного, ніж у кожної групи зі своїми “рідними”.І створили вони Швейцарію – створили так, як самі того захотіли, за своїми законами і, розумієте, у центрі Європи могли завжди і можуть зараз класти на всіх з прибором. І коли, наприклад, у Франції знайшлись нові нормальні, гугеноти, то Женева надбудувала над всіма своїми домівками ще два поверхи, щоб прийняти біженців, хоча… ну уявіть… Але вони вже знали – можна платити будь-яку ціну за те, щоб допомогти своїм… Своїм, нормальним братам і сестрам по розуму.

І, певним чином, той факт, що, якщо станеться світова ядерна війна чи на нас впаде астероїд, виживуть лише швейцарці, бо вони реально-таки побудували всі ті бункери і підтримують їх в робочому стані, особисто мене, як представника виду, надихає.

А ще єдиний реальний посібник з організації партизанського руху в умовах окупації з боку СРСР виданий був саме у Швейцарії, то ми його всі читали у 2014-му, пам’ятаєте?

Я ж про українську латинку. Тепер вже точно.

Так ось. Альпи скінчились. Скінчилась навіть Австралія. Йти нам, притомним українцям, нікуди. Антарктида? – Ну, що ж, це варіант, але не дуже зрозумілий наразі. Треба налягати з глобальним потеплінням, але ж тут зелені та інші… Марс, знову таки, теж варіант, але там черга буде з Америки ще та, не до нас буде.

Тому особисто я вважаю, що наш вихід – створення нового світу в інший спосіб. Маємо зробити свою абетку. Латинську абетку, якою будуть користуватися як не наші діти, то онуки. Вони зможуть позбутися прокляття кирилиці, завдяки якому наш довічний ворог зі сходу весь час тягне нас до себе, і на це нема ради. Чи ви знаєте, шановні, що пошукова система Yandex, забанена на території України, все ще, як і раніше, краще шукає українською, ніж Google? Але це ж, браття і сестри, просто п… погано.

І так буде завжди. Аж до тої пори, як ми підемо з кириличного простору до простору природнього, латинського. Російський світ (т.зв. Русскій мір) кирилиці дуже потужний, зручний, комфортний. Його покинути важко. Але чи не важче було тим баварцям (о, європейський рай, Баварія!) піти жити в сурові засніжені Альпи, аби лише не бачити тих, хто, вибачайте три рази, у XX сторіччі створить націонал-соціалістичну партію?

Тому особисто для мене введення латинської абетки для української мови такий саме крок, який зробили майбутні швейцарці, лишаючи рідні домівки заради життя серед своїх, своїх за духом, розумом та гідністю. Так станеться і в нас: за деякий час ми, ті, хто пишуть та читають латинкою, стануть тією групою людей, що очолять справжній рух України до нормального, європейського (тобто, цивілізованого) життя. І наші цінності стануть через певний час загальними. Ну, як, загальними… Ну, як, стануть… Але це можливо, чи не так? Треба спробувати.

Буде важко. Але воно того варте. Доведено швейцарцями.

Текст: Борис Шавлов