Чому Туреччина змогла

або

Як Ататюрк за два дні перевів правопис на латинку

текст: Наталія Талалай

Протягом століть десятки країн обговорюють можливість переходу на латинку. Деякі з них повністю або частково його навіть здійснили, але мають певні незручності або використовують два правописи одночасно. В деяких все добре… Та найуспішнішим взірцем переходу на латинку в світі вважається Туреччина. Перший президент Турецької Республіки Мустафа Кемаль Ататюрк провів реформу правопису за декілька місяців. Сьогодні ми розуміємо, що Туреччина досягла успіху завдяки двом факторам: масштабній реформі турецької мови загалом і низькому рівню грамотності серед тогочасного населення. Можливо, саме тому повторити успіх Туреччини майже ніхто і не зміг.

Османський спадок

Після того як Османська імперія завоювала безліч земель на сході, де жили переважно араби, вони перейняли і їх спосіб письма – арабицю (іслам турки прийняли на декілька століть раніше). Крім турків арабицю свого часу запозичили і більшість тюркських народів Азії та Кавказу після того як прийняли іслам, оскільки саме арабська є мовою Священного Корану.

Що стосується безпосередньо турецької мови, то арабський алфавіт був для неї мало придатний. Зокрема, в турецькій мові є звуки, відповідника яких не мається в арабському правописі і це викликало певні складнощі при письмі. Згодом турки змушені були підлаштовувати арабицю під себе, створивши «османський турецький алфавіт», який певною мірою відрізнявся від класичного арабського. Крім того, в часи найбільших завоювань Османської імперії і військових походів суттєвих змін зазнала і сама турецька мова – в ній з’явилося багато запозичень. Здебільшого – з арабської та фарсі, які, відповідно, використовувались як мови релігії та поезії. Утворилась мішанина з трьох мов, яку згодом назвуть староосманською мовою, де запозичення складали близько 70%, і прості люди її не розуміли. Турецька залишилася мовою селян та бідноти і поступово занепадала. Власне, це і був той мовний спадок, який отримав Ататюрк, прийшовши до влади.

Відхід від арабиці

Багато хто думає, що перехід Туреччини на латинку – це виключно ідея Ататюрка. Насправді це не так. Перший проект реформи арабського алфавіту для тюркських мов ще в 1857 році розробив відомий азербайджанський вчений, письменник і просвітник Мірза Фаталі Ахундов. Зі своїм доробком він приїхав до Стамбулу, де на засіданні наукового товариства виступив з докладом на тему кращої адаптації арабиці для тюркських мов і запропонував новий алфавіт. У редакції Мірзи Фаталі Ахундовов залишався арабський алфавіт, але літери вже не з’єднувались між собою, що спрощувало письмо. Проект Ахундова турки розкритикували, після чого він дійшов висновку, що реформа письма для тюркських народів полягає не в поліпшення арабського алфавіту, а в тому, щоб взагалі від нього відмовитись. І тоді він створює новий проект, в основу якого вже лягла латинка, але втілити в життя він його не встиг.

Після того, як в 1908 році до влади прийшли «младотурки», в академічних колах відновились дискусії про можливість переходу на латинку, але реалізувати ці ідеї нова влада не спромоглася. До цієї теми почали повертатись вже за Ататюрка, коли на латинку перешли декілька мов народів, що увійшли до складу СРСР, зокрема – Азербайджан, де послуговувалися латинкою з 1922 по 1939 рік.

В 1928 році, після того як Мустафа Кемаль Ататюрк провів низку політичних реформ, скасувавши султанат, халіфат і проголосивши Республіку, черга дійшла і до реформи мови.

Реформи Ататюрка

Кажуть, що реформи робляться або швидко, або – ніколи. І це правда. Після того, як у влади  з’явилася політична воля, в травні 1928 року в Туреччині була сформована державна мовна комісія, до складу якої увійшли найвідоміші мовники, лінгвісти, письменники та викладачі країни. Паралельно з тим, як відбувалася адаптація латинки до турецької мови, в країні розгорнулася активна пропаганда латинки.

А тепер дивіться на дати. 6 серпня 1928 року був затверджений новий турецький алфавіт на основі латинки. З 9 серпня його частково почали використовувати в газетах і журналах. З початку нового навчального року на латинку переходить більшість вищих навчальних закладів. 1 листопада Меджліс прийняв закон про перехід на латинку, а вже 3 листопада він набув чинності. Так, на все про все – два дні. Тобто, на заміну вивісок, написів, друкарських шрифтів і т.і. було рівно дві доби. З 1 січня 1929 року використання арабиці було заборонене на законодавчому рівні.

Паралельно з переходом на латинку мовна комісія працювала над очищенням турецької мови – складалися нові словники, з яких вилучали запозичені слова і вводилися турецькі відповідники, писалися нові підручники. І найголовніше, що було зроблене Ататюрком, – масове відкриття шкіл по всій країні, де старих і малих вчили писати і читати. І відбувалося це вже латинкою. Адже до мовної реформи неграмотних в країні було близько 90% населення. Як писав турецький історик Ясмін Доганер, завдяки реформі турецького алфавіту уміння читати і писати в Туреччині перестало бути привілеєм, а стало правом і обов’язком кожного громадянина.

Що дала латинка Туреччині?

Перехід на латинку разом з іншими реформами Ататюрка сприяли, по-перше, створенню світської держави, модернізації суспільства і певною мірою відходу від релігійної влади. По-друге, протягом трьох років – з 1928 по 1931 – в школах, відкритих Ататюрком, грамоті навчили 1,5 млн чоловік. Це при тому, що загальна кількість населення Туреччини на той момент була 10 млн.

Чи були в латинки противники? Так, звісно. Проти якраз виступали здебільшого освічені люди, яких свого часу ще вчили писати за арабським алфавітом. Але незгоду вони могли виказати хіба що в особистих листах та записах в щоденниках, які писали арабицею.

Один з найвидатніших турецьких поетів Орхан Велі, якого за легкість і простоту стилю часто називають «турецьким Пушкіним», писав у своїх спогадах, що йому важко було прийняти новий правопис, і до кінця життя він так і писав свої вірші арабськими літерами. Але ж друкували їх вже латинкою!

І це вже була нова історія Турецької Республіки.