Чий Qirim?

Як кримськотатарський алфавіт став першою офіційною латинкою України

Шокуючі новини: виявляється, що поки наша спільнота просуває ідею латинізації українського алфавіту, латинізована абетка офіційно затверджена в Україні аж з 1997 року. В принципі, на цьому цей текст можна було б і завершити, якби не одне “але” – офіційно затвердженою є латинська абетка кримськотатарської мови.

Кримськотатарська є четвертою за розповсюдженістю в Україні мовою, якою спілкуються близько 250 тисяч людей в Україні, та ще близько мільйона людей в Туреччині. Незважаючи на відносно невелику кількість носіїв, кримськотатарська мова має аж три діалекти, складне походження і купу нюансів. Так званий “середній” діалект є найпоширенішим серед кримських татар, що жили у гірській частині Криму до депортації 1944 року. Він є “проміжним” між діалектами, що панували на узбережжі Криму та у його степовій частині, і саме він став основою літературної кримськотатарської мови.

Історія розвитку кримськотатарського алфавіту дуже схожа на аналогічні історії інших тюркських мов. Ще з Середніх віків, кримськотатарська використовувала арабську графіку із використанням як класичних, так і дещо змінених арабських літер. Такий алфавіт був досить складним та незручним, і в Радянські часи, на хвилі латинізації 1920-х років, кримськотатарська отримала свій варіант “яналіфу”. Остаточний варіант першої кримськотатарської латинки було затверджено в 1928 році, і окрім багатьох спільних із яналіфом літер, у нього було додано особливі літери: “Ƣ” (схожа на м’яку українську “Г”),  “N̡” (схожа на “Н” із твердішим закінченням), “Ɵ” (схожа на німецьку “ö”), “Ƶ” (аналогічна літері “Ж”), та “Ь” (аналогічна українській “И”). 

Проте, як і у випадку із татарською, азербайджанською, та іншими тюркськими мовами Радянського Союзу, кримськотатарська латинка проіснувала недовго: у 1938 році Сталін “за проханнями трудящих” розпорядився запровадити для всіх цих мов кириличний алфавіт. Кирилізована кримськотатарська абетка, на відміну від, наприклад, казахської, не мала жодної специфічної літери для передачі фонетичних особливостей. Єдиною відмінністю від російської кирилиці стали 4 диграфи,“дж”, “гъ”, “къ” та “нъ”, що прирівнювались до окремих літер. 

Звісно ж, у Радянські часи жодної мови про повернення латинки не могло бути навіть в теорії – СРСР майже 50 років не дозволяв повернутися додому депортованим кримським татарам. Але із розпадом СРСР ідея про запровадження латинки ожила, і вже в 1992 кримськотатарське співтовариство прийняло латинську графіку, а в 1997 її ратифікувала Верховна Рада Криму. Тому цілком справедливо буде сказати, що аж в далекому 1997 році в Україні була офіційно затверджена латинська абетка.

На жаль, далі офіційного затвердження справи не пішли – аж до анексії півострову у 2014 році латинка була другим офіційним алфавітом, поруч із масовим кириличним. Український уряд, хоч і ніяк не допомагав впровадженню латинки та розвитку кримськотатарської мови, провів бездоганну роботу з невтручання і не створював жодних перешкод. Наразі ж, в анексованому Криму, де-факто діють російські закони, які забороняють мовам нацменшин мати абетку на будь-якій іншій основі, крім кириличної. 

Проте кінець цієї історії може бути й гарним: починаючи з 2014 року в Україні проводиться все більше й більше роботи для розвитку та підтримки кримськотатарської мови. А в квітні 2021 року Кабмін затвердив концепцію розвитку кримськотатарської мови на 2022 – 2032 роки, який передбачає розвиток мови саме на базі латинки. Це – той самий варіант латинки, затверджений в Криму у 1997 році. Він найбільш подібний до сучасної турецької абетки, має 31 літеру, серед яких – відсутні у турецькій латинці “Q” та “Ñ”. 

Тому сподіваємося, що довгоочікувана реформа допоможе кримськотатарській мові розвиватись й надалі, і що не менш стрімкий розвиток очікує і на українську мову. Врешті-решт, латинка існує в Україні вже 24 роки – час розвивати та розповсюджувати її й на державну мову!

текст: Данило Герасимов