Маркер правди

Цікавою є історія з юристкою Христиною Тишкун, власницею будівельної компанії «Забудова», яка супроводжувала заступника міністра освіти і науки України Ігоря Гарбарука під час візиту останнього в львівську мерію.

Головне з того, що побачили на відомій світлині, лаконічно зображено Процишином Офіційним. Хрест і майже практично, особливо як на шафу залізти, оголена цицька. Всі типу в шоці.

Проблема, втім, не в Христині чи хресті, і навіть не в оголених цицьках. Проблема в тому, чим саме переймаємося ми, посполиті, коли, як то кажуть, ворог біля брами. Знаєте, менше за все мене турбує, хто з ким і як сфотографувався, якщо це не фотографії з позицій ВСУ. От правда, це нав’язаний, спотворений контекст.

Проблема не в Тишкун, Садовому чи Гарбаруку. Проблема в нас одна, і звати її Кремль.

Якщо ми будемо чіплятися за кирилицю чи за будь-що інше, що пов’язує нас з Московією, – ми будемо назавжди прив’язані до цього контексту історій про те, хто які цицьки має і як саме їх показує. Нам має стати це реально байдуже, а якщо нам і не байдуже, то ми просто не маємо про це говорити так багато. Посміялись\здивувались\позаздрили\поплювались і забули. Три хвилини. І, звісно, ніхто про ці наші позіхання знати не повинен. Бо, по-друге, це не дуже пристойно. А по-перше, не дамо себе відволікти від дійсно важливих справ.

Знаєте, ми – ті, хто опікуються українською латинкою, – вже бозна скільки років не читаємо новини російською. Жодних, навіть наукових. Бо статистично все, що написано російською – це спотворення правди, це «Океанія завжди воювала з Остазією» (англ. «Oceania has always been at war with Eastasia»). Звісно, не на 100% це так, але краще – перевірено – вважати, що це так. Російська мова в новинах і правда в новинах разом не існують.

Але до чого тут кирилиця, спитаєте ви. До того, що ми маємо зробити для притомних, свідомих українців дуже простий маркер правдивості. Просто щоб знати: статистично все, що написано українською латинкою, це не просто правда, це ще й важливо з міркувань створення української політичної нації. Така наша мета.

Ми розуміємо, що цю мету буде досягти аж не так просто. На це підуть роки. Але ми маємо це робити, щоб наступні покоління напевно розуміли, з яких літер можна зчитувати розумну й правдиву інформацію українською мовою. І ці літери будуть латинськими.

І ось правда, латинкою ми не будемо обговорювати всією нацією цицьки, якщо йде війна. Гаразд, не всією нацією, а її частиною. Тією, яка читатиме і писатиме латинкою.

Ми працюємо над тим, щоб так нарешті сталось.

Текст Borys Šavlov